Поряд з вирощуванням зернових і зернобобових культур, цукрових буряків, картоплі, овочів, виробництвом молока, м’яса та яєць область посідає провідне місце серед Інших регіонів України з вирощування хмелю (77% загальних державних обсягів https://www.reportetributario.com/r-texts/page-32/ виробництва) і льону-довгунця – 29%. Виробництвом сільськогосподарської продукції в області займається 721 сільськогосподарське підприємство, 638 фермерських господарств, 7,2 тис. Індивідуальних селянських господарств та близько 340 тис.
В лісах живуть лосі, олені, дикі свині, кози, лисиці, зайці, білки, куниці, бобри; з птахів – дикі качки, куріпки, тетеруки, рябчики, фазани і глухарі. У водоймах водяться щуки, окуні, соми, карасі тощо. Економічний потенціал Житомирщини має можливості для різнопланового ділового партнерства.
Поступово зростає активність іноземних інвесторів. В області працюють 130 підприємств з іноземним капіталом. Серед галузей економіки найбільш привабливими для інвесторів є харчова, добувна, деревообробна, целюлозно-паперова та хімічна. Зростають інвестиційні вкладення у сільськогосподарське виробництво та готельно-ресторанний бізнес. Житомирщина має розвинуте багатогалузеве сільськогосподарське виробництво. Частка аграрного сектора у валовій доданій вартості області становить 29%.
Господарськими суб’єктами області здійснювалася з партнерами 88 країн світу. Тісні стосунки підтримувалися з країнами СНД та Балтії. Непогані зв’язки підприємства області мають з партнерами Італії, Німеччини, США та Чехії. Обсяг зовнішньої торгівлі становить 422,6 млн.
Особистих підсобних господарств. Під сільськогосподарськими угіддями зайнято 1599,8 тис. Промисловість з виробництва будівельних матеріалів нараховує понад 60 підприємств і об’єднань. Серед них – переважна кількість щебеневих кар’єрів, каменедробильних заводів, які розташовані в основному в Коростенському, Овруцькому, Новоград-Волинському, Черняхівському, Малинському, Олевському, Володарсько-Волинському Попільнянському, Житомирському районах. До послуг населення майже 4 тис. Область займає перше місце в Україні по запасах лісових ресурсів. Лісистість складає майже третину території.
З 1992 року – початку проведення роздержавлення і приватизації – змінили форму власності 2107 об’єктів, з яких 939 загальнодержавної та 1168 – комунальної власності. Реформування здійснювалося майже всіма діючими способами. Поширеним став продаж об’єктів на аукціоні. Шляхом викупу товариством покупців реформовано 102 об’єкти, що знаходились у комунальній власності. Шляхом продажу на аукціоні реформовано 156 об’єктів незавершеного будівництва. Є запаси будівельних пісків, пірофілітових сланців, керамічних глин і ряду інших видів мінеральної будівельної сировини.
Про здоров’я населення піклується понад 5 тис, лікарів. Профілактику, оздоровлення та лікування жителів здійснюють 4 обласні спеціалізовані центри радіаційного захисту населення, ЗО дільничних лікарень, 5 міських та 23 районні територіальні медичні об’єднання, 185 лікарських амбулаторій, 844 фельдшерсько-акушерські пункти. Значна питома вага сіножатей і пасовищ у структурі угідь області (22,4%) дозволяє господарствам утримувати понад 500 тис. Голів великої рогатої худоби (5,2% від усього поголів’я в державі). Хімічною промисловістю області виробляються волокна та нитки хімічні, вироби лакофарбові, вироби із пластмаси. Значні обсяги виробництва продукції галузі – на ВАТ «Коростенський завод „Янтар“» та «Ліктрави», СП «Житомирполісакс». На початку нашої ери слов’янські племена вже заселяли всю територію області.
На північ від Тетерева, в басейні річок Ужа та Случа в IV-VII ст. Жила група слов’янських племен, яка вважалася безпосереднім предком відомого з літописів племені древлян. Найдавнішим містом і водночас резиденцією князів у древлянській землі був згаданий під 946 роком Іскоростень (нині Коростень).
Послідовно здійснюється реформування аграрного сектора. Та не лише ланами й лісами багата область, її скарби сховані й глибоко в надрах землі. Тут видобувають граніти, ільменіти, кварцити, мармур, вугілля… Дивитися на них не можна без захоплення.
Крім цього, є пункти пропуску на залізничних станціях в Овручі і Коростені та авіаційний – у селищі міського типу Озерне Житомирського району. Область межує з Київською, Вінницькою, Хмельницькою, Рівненською областями України. Селекціонери Житомирщини активно працюють над створенням високопродуктивних сортів рослин та порід тварин. Ефективність їхнього застосування довели ряд господарств, зокрема агрофірма «Єрчики», ВАТ «Колодянський бекон» та інші, які отримують до 70 ц/га зернових культур, 700 ц/га цукрових буряків, 8 тис. Кг молока на корову, 400 г привісу свиней. В області працює 939 державних та 4 приватні загальноосвітні школи, 2 гімназії, 2 ліцеї, в яких навчається майже 205 тис. Інституціональні перетворення.
Територія, яку займає область, з давніх-давен заселена людиною, про що свідчать численні археологічні пам’ятки палеоліту. Виявлено залишки ранньопалеолітичної Житомирської стоянки, якій понад 100 тис, років. В області виробляється майже 9% усієї маслосироробної і молочної продукції, понад 3% кондитерських виробів України. На півночі області підноситься Словечансько-Овруцький кряж, утворений з докембрійських кварцитів. Найвища точка його сягає 316 метрів над рівнем моря. Наприкінці XIII і на початку XIV ст. Землі області увійшли до Литовського великого князівства.